241.Поняття "влади", "впливу", "повноважень".

Повноваження являють собою формально санкціоноване право впливати на поведінку підлеглих. Вплив - це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої. З точки зору управління важливим є не вплив взагалі, а такий вплив, який забезпечує досягнення цілей організації. Можливість впливати на поведінку інших людей і називається владою.

242. Влада і відповідальність в менеджменті.

Під владою розуміють можливість впливати на поведінку інших людей. Влада зокрема проявляється в діяльності організації. Тут вона є регламентованою і узаконеною. Проте влада нерозривно пов’язана з відповідальністю, оскільки, впливаючи на поведінку людей, керівник несе відповідальність за таку зміну їх поведінки. Таким чином, чим більшу владу має керівник, тим більшу відповідальність він несе. Ця відповідальність полягає у дотриманні керівником певних норм щодо діяльності організації і, зокрема, поведінки підлеглих.

243. Баланс влади керівників і підлеглих.

Повноваження надають керівникові владу над підлеглими, зокрема у таких питаннях, як підвищення заробітної плати, просування по службі, робочі завдання тощо. Проте і підлеглі мають владу над керівником, зокрема у питаннях отримання необхідної для прийняття рішень інформації, встановлення неформальних контактів з робітниками інших підрозділів, здійснення впливів, які підлеглі можуть чинити на своїх колег тощо. З огляду на це ефективний керівник намагається підтримати розумний баланс влади: достатньої для забезпечення досягнення цілей, але такої, що не викликає почуття знедоленості і, звідси, – непокірності. Саме в цьому і полягає баланс – врівноважити владу керівника над підлеглим і владу підлеглого над керівником.

244. Фактори, що визначають владу керівника над підлеглими і владу підлеглого над керівником.

Повноваження надають керівникові владу над підлеглими. Наприклад, підлеглі залежать від керівника у таких питаннях як: підвищення заробітної плати; просування по службі; робочі завдання тощо. Проте і підлеглі мають владу над керівником. Він, зокрема, залежить від них у питаннях: отримання необхідної для прийняття рішень інформації; встановлення неформальних контактів з робітниками інших підрозділів; здійснення впливів, які підлеглі можуть чинити на своїх колег тощо. Отже, використання керівником своєї влади у повному обсязі може примусити підлеглих продемонструвати свою владу. Це, безперечно, буде впливати на рівень досягнення цілей організації. Тому розумний керівник намагається підтримувати так званий “баланс влади”.

245.Суть влади, що базується на примушенні і влади, що базується нап винагороді.

Влада, яка базується на примушенні полягає в тому, що виконавець вірить, що той, хто має вплив, має можливість покарати так, що завадить вдоволенню життєвих потреб виконавця. Ця влада є ефективною лише за умови підкріплення її гарною системою контролю, яка, як правило, вимагає значних затрат. Влада, яка базується на винагороді полягає в тому, що виконавець вірить, що той, хто має вплив, має можливість задовольнити його життєві потреби. Цій владі надається більше переваги, ніж тій, що базується на примушенні, оскільки вона дає позитивні стимули для більш якісного виконання роботи. Проте інколи важко визначити, яка нагорода буде мати ефект.

246. Суть експертної і еталонної влади.

Експертна влада полягає в тому, що виконавець вірить, що той, хто має вплив, володіє спеціальними знаннями, які дозволяють задовольнити потреби виконавця. Ця влада розповсюджується все більше і стає ефективною завдяки зростаючій складності технології і розмірі організацій. Еталонна влада (влада прикладу) - полягає в тому, що хар-ки та властивості того, хто має вплив, настільки привабливий для виконавця, що він хоче бути схожим на того, хто впливає. Ця влада асоціюбється з динам-ми лідерами.

247. Суть законної (традиційної) та інформаційної влади.

Традиційна влада полягає в тому, що виконавець вірить, що той, хто має вплив, має право віддавати накази і його обов”язок – виконувати їх.

Зміни у середовищі функціонування організації (зокрема, у рівні освіти керівника і підлеглих, їх фінансовому стані тощо) зменшують можливості впливу на підлеглих за допомогою традиційних форм влади. Інформаційна влада на сучасному етапі розвитку суспільства набуває все більшого значення. Її визначення можна звести до твердження: "Хто володіє інформацією, той володіє світом". Адже інформація набуває все більшого значення. Той, хто раніше її отримає, має більше шансів для ефективного розвитку внаслідок своєчасного і раціонального її використання.

248. Характеристики основних форм впливу.

Основними формами впливу є переконання і залучення до участі. Переконання грунтується на владі прикладу та владі експерта, але відрізняється від них тим, що виконавець повністю усвідомлює, що робить і чому. При цьому керівник розуміє, що виконавець має певну частку влади, яка здатна зменшити можливості керівника діяти. Проте, отримавши згоду, керівник чинить сильний вплив на потреби виконавця у повазі. Переконання впливає тим, що виконавець усвідомлює, що зробивши так, як цього вимагає керівник, він задовольняє свої власні потреби. Слабкими сторонами переконання є: повільність впливу; невизначеність результатів; одноразова дія. Залучення до участі. Керівник у цьому випадку не прикладає зусиль, аби нав’язати підлеглому свою думку або волю. Керівник лише спрямовує зусилля підлеглого і сприяє вільному обміну інформацією. Процес впливу у цьому випадку здійснюється краще завдяки тому, що люди, як правило , більш старанно працюють для досягнення мети, яка була сформульована за їх участю. Участь у прийнятті рішень забезпечує апеляцію до потреб більш високого рівня (владі, компетентності, самоповаги).

249. Поняття "лідерства" в менеджменті.

Повноваження, вплив і влада є інструментами управління. Як такі їх можна застосовувати по-різному. Звичайно, різними будуть і результати. Отже, результативність управління залежить від способу реалізації менеджером наданих йому повноважень для досягнення цілей організації. Саме для характеристики таких способів і використовується поняття “лідерування”.

Лідерування – це здатність чинити вплив на окремі особи та групи в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілей організації.